Каякерський виїзд без каякінгу 🔨

Майже всі з мого оточення знають, що взимку ми командою літали в Мексику на каякінг. Там від нашого гіда Еммета ми почули просту істину:"Каякінг найлегша частина каякінгу!" і це чиста правда. Коли живеш в Україні, тобі треба докладати зусилля, щоб займатись каякінгом, в тому числі готувати/будувати споти для себе коханого.

Почнемо оповідь з відомого, але не всім очевидного – з карпатських каякерських регіонів.

На цей час чітко виділяються три регіони:

- Прикарпаття (Свіча, Мізунка, Молода, Опір, Стрий і можливо Сукіль);

- Карпати Classic (Прут, Прутець*2, Чорна Тиса, Чорний та Білий Черемош);

- Ну і новий, але дуже перспективний регіон – Закарпаття (Люта, Віча, тепер вже Туричка і можливо в майбутньому Шипіт).

*Турбат важко кудись віднести, бо він скоріш як недосяжна мрія

І от розвитком саме Закарпатського сплавного регіону ми займались минулого тижня.

Професійне дослідження через ГуглМапс показало, шо ми маємо гірський масив (приблизно 30х30 км) з трьома доволі великими річками - Люта, Лумшори, Шипіт. Кожна з цих річок має автоматичну гідрологічну лінійку, що дає можливість зрозуміти чи бува там вода і чи варто тим морочити голову собі та іншим. А в деяких місцях ще можна подивитись кількість опадів у реальному часі 😉

Річку Люта ми проїхали у квітні і вона показала, що регіон дуже вартий уваги, тому треба переходити до наступної. Такою була обрана річка Туричка (або Туриця), що протікає через відоме село Лумшори.

Навесні, під час Транскарпатської експедиції, ми заїхали туди на огляд порогів. Що побачили? Непогані пороги, гарний буковий ліс, а також низький рівень води та завали з дерев, багаааааато завалів. Сучасні навігаційні системи показали середній перепад висоти у річки 30 м/км, протягом 7 км. Це вказує на те що треба хоч спробувати там покататися, бо перепад не дитячий (вибачте за ейджизм).

То що ж робити з тією річкою? Звертатись до Лісогосподарства, щоб чистили річку за наші з вами податки? Чи до Зеленського? Але є такий вираз: "Хочеш зробити добре? Зроби сам!". Щоб річка була придатна для каякінгу, то краще щоб тим займались компетентні у каякінгу люди, а не лісовики. За одно можна краще розвідати річку і прийняти кінцеве рішення Be or Not to be. 

Сторіси в Інстаграмі гарно вчать каякінгу, і топові каякери показують, що вони працюють пилами, як тільки в річці з'являється дерево. 

То може і нам треба попрацювати руками, щоб додати на каякерську мапу ще один такий рідкісний для України клас 4? Коли то краще за все робити? Звісно влітку: низька вода, тепло на вулиці, та і вода трохи тепліша!

Вирішено! Нада брать! Нада дєлать! Їдемо влітку.

Починаємо шукати добровольців на все те діло. Охочих виявилось близько 8 людей, що створило певний оптимістичний настрій. В такій кількості можна розділитись на дві автономні групи і працювати одразу на декількох ділянках. Має бути бомба 👌 

В ході підбору дат та розборок з власними роботами лишається 4 людини... Ну ок, виглядає що встигнути почистити всю річку не вийде, але треба то почати - або зараз, або ніколи! 

Паралельно з плануванням поїздки та робот на місці запускаємо краудфандінг на всю ту справу. Фінансово нас підтримало доволі багато людей донатами від п'ятдесяти до пари тисяч гривень. Загалом ми зібрали на захід з розчищення річки близько 6,5 тис. грн. Така підтримка від ком'юніті дуже важлива та дуже приємна, дякуємо за допомогу, участь та довіру!

(В процесі ми витратили 5900 грн, а решта піде на сервісне обслуговування бензопилок, після такої важкої для них роботи).

На поїздку зголосились:

Тарас Дзоба

Любко Гора

Віталій Кріштоп

Ну і я.

Як видно команда зібралась не кисла. В процесі роботи думав, що от от з лісу зазвучить стрьомний голос і скаже мені:"Вы самое слабое звено. Прощайте."

Стартували зі Львову і їхали через Старий Самбір та Ужоцький перевал, дорога відмінна!

Вже в дорозі почали думати, як краще починати чистку, бо 7 км то є 7 км (з них ми проглянули в минулий візит не більше 1 км). Вирішили використати одного швидкого хлопчину (Любко звати), щоб він пробіг всю річку вздовж берега від фінішу до старту, а ми тим часом на старті будемо готувати інструмент і починати чистити. Це був дуже правильний хід. Любко провів розвідку, сказав де ключові пороги і ключові орієнтири, типу мосту. Така інформація дозволила поділити річку на певні зони, виділити пріоритетні для очищування у стислі терміни часу.

За законом Мерфи в перший день (четвер) у нас відмовила основна бензопилка і ми працювали запасною. Плюс треба було відпрацювати схему розчищення і т.д. Виявляється зараз Лумшорські водоспади це капец популярне місце, тому нас часто питали "Хто ми є? І що ся відбувається?" а після пояснень фотографувались з нами. Фото це справа не пильна, а от завали то капец геморой, за 6 годин роботи розчистили тільки 800 метрів річки, від водоспаду Давир до початку села Лумшори. Від цього трохи впав бойовий дух, принаймні у мене. Бо хотілося все ж таки за один заїзд встигнути. До того всього додається новина, що Любомиру та Віталіку треба вже завтра після обіду їхати на роботу, обов'язок кличе.

*Однозначно найгарніший старт секції в Україні!

Ввечері починаємо про то все говорити і Любко знаходить спосіб, щоб і робота була організована, і вони з Віталіком залишились працювати на суботу. За це велика дяка йому!

А ще ввечері запрацювала основна бензопилка!!))

В п'ятницю о 9:00 стартуємо від моста і йдемо по річці в напрямку фінішу, знищуючи бензопилками всі дерев'яні перешкоди на нашому шляху. Задача максимум встигнути за день розчистити ділянку протяжністю 1,8 км. За першим поворотом після мосту починається затяжний 300-метровий поріг і дуже суттєві завали у ньому. Від виду порогу настрій оптимістичний, від виду завалів настрій песимістичний. Хлопці орудують інструментом дуже вміло, Віталік починаючи з першого дня показував дуже якісну і, що важливо, швидку роботу бензопилкою, але час дихає в потилицю, в суботу хотілося б закінчити, а в неділю бути вдома. В підсумку завали програли битву 8-годинну битву другого дня, 2-0 в нашу користь.  Ввечері другого дня ми отримуємо 2,6 км чистої від дерев річки.

Був один поріг в якому змінити русло річки було легше ніж розчистити завал, так і зробили))

Одна пилка під вечір вишла з ладу, знову основна, тому їдемо до місцевої білої ворони - людини, яка в п'ятницю ввечері в Барі п'є не водяру, а квас. Такій людині довіряємо наш Huindai, а через 5 хвилин отримуємо діагноз - "Здохла свічка, то я вже встановив нову, ось вам стара на пам'ять, з вас 100 грн, пиляйте далі".

За вечерею у мене, Любка та Тараса виникло питання до Віталіка, а нащо він то все з нами робить, бо це річка не його рівня і він от тільки тільки трошки познайомився з каякінгом. Відповідь була дуже проста та лаконічна: "Я ще не катаю такі річки, але я хочу бути частиною ком'юніті та готовий допомогти в розвитку цього виду спорту". То ви б бачили як він працює для себе в майбутньому, сталічні і близько так не працюють. От кому я дійсно "проявляю уважєніє"!

На суботу маємо дві незакінчені ділянки: все село Лумшори (2,5 км) та від села до мосту (1,8 км). Вечірній мітінг встановив такий порядок дій: я з Любком по річці біжимо через село й оцінюємо масштаби трагедії, а в кінці села тим часом Тарас з Віталіком починають кромсати дерева. Трейлранінг через село дозволив виявити всього три завали, два зовсім лайтові, а один доволі суттєвий. В процесі всі місця відмітив у себе на телефоні. 

Натомість ділянка від села до мосту була дуже насичена завалами, іноді з особливо товстих дерев (до 70 см в діаметрі). Досвід попередніх днів дозволив правильно розподілити ролі: Любко та Віталік працюють як Едвард руки-бензопили, а ми з Тарасом відповідаємо за витягання решток ентів з річки. Вдруге змінюємо русло річки замість розбору величезного завалу, вийшло гарно, з сіфоном під деревом. Ну це щоб клас річки підняти, щоб була тверда четвірка. 

В процесі приїхала лісова охорона, хтось з людей в селі викликав, все розпитали. Добре що все було погоджено з лісництвом, просто вони не передали інформацію у свій структурний підрозділ. О 16:00 ми біля мосту виходимо на дорогу. Це був справжній виклик. Команда вже виснажена, але вирішуємо все ж таки довести справу до кінця і їдемо пиляти в селі три останні завали. О 18:00 ми покінчили з останнім завалом, історичний момент, після його вже всі падали з ніг. 

В підсумку, 22 години роботи за 3 дні і ми встигли розчистити від завалів АБСОЛЮТНО ВСЮ сплавну ділянку, єдині місця які варто обносити це водоспади, але то залежить від рівня води. 

Водоспад Соловей в гарну воду ймовірно можна їхати справа по скелі, яка перетвориться на слайд.

А водоспад в селі Лумшори стрибається з полички зліва-зліва, знову ж таки ймовірно.

Отже, зустрічайте - річка Туричка, секція Лумшори! Річка чекає своїх героїв для першопроходу, але на річці весь час варто очікувати нового завалу, тому Safety first!

Ті фото що гарніше, то справа рук Віталіка. Як то кажуть:"Талановита людина, талановита в усьому!"